Як визначити, чи собака покірна чи страшна

🐾 Розуміння собачого спілкування

Собаки спілкуються переважно за допомогою мови тіла. Вони використовують комбінацію пози, виразу обличчя та вокалізації, щоб передати свої почуття та наміри. Навчитися інтерпретувати ці сигнали є ключовим для розуміння їхнього душевного стану.

Поведінка підпорядкування та страху часто збігаються, що ускладнює розрізнення між ними. Однак основна мотивація суттєво відрізняється. Покірна поведінка спрямована на те, щоб заспокоїти передбачувану вищу владу, тоді як поведінка, що викликає страх, обумовлена ​​бажанням уникнути передбачуваної загрози.

🐕‍🦺 Виявлення покірної поведінки

Покірна поведінка часто демонструється, щоб уникнути конфлікту або показати повагу до іншої особи (собаки чи людини). Ці дії мають на меті сигналізувати про те, що собака не становить загрози.

Загальні сигнали підпорядкування:

• ✔️ Опущене положення тіла: собака може присідати низько до землі, здаваючись меншою.
• ✔️ Підібраний хвіст: хвіст часто підібганий між лапами, але він також може бути опущеним і злегка виляти.
• ✔️ Вуха назад: вуха зазвичай притиснуті до голови.
• ✔️ Уникайте зорового контакту: собака може дивитися вбік або відводити погляд, щоб уникнути прямого зіткнення.
• ✔️ Облизування губ і позіхання: це може бути зміщена поведінка, що вказує на дискомфорт або тривогу в соціальній ситуації.
• ✔️ Показ живота: перевертання на спину та оголення живота є класичним жестом покірності.
• ✔️ Маркування сечі (покірне сечовипускання): деякі собаки, особливо цуценята, можуть мочитися невеликою кількістю, коли відчувають себе приголомшеними або покірними.

Важливо відзначити, що покірна собака, як правило, намагається заспокоїти та розрядити ситуацію. Вони не обов’язково бояться, а скоріше визнають уявну динаміку влади.

😟 Розпізнавання страшної поведінки

Поведінка, що викликає страх, є відповіддю на уявну загрозу. Собака намагається уникнути або втекти від джерела свого страху.

Поширені страшні сигнали:

• ✔️ Тремтіння або тремтіння: це фізіологічна реакція на страх і тривогу.
• ✔️ Задишка (без зусиль): надмірне задишка може бути ознакою стресу та тривоги.
• ✔️ Скиглити або гавкати: собака може озвучувати свій страх скиглинням, гавкотом або виттям.
• ✔️ Розширені зіниці: зіниці можуть розширитися через виділення адреналіну.
• ✔️ Підібганий хвіст: подібно до покірної поведінки, хвіст часто підібганий між ніг.
• ✔️ Вуха назад: вуха часто щільно притиснуті до голови.
• ✔️ Спроба втекти або сховатися: собака може спробувати втекти або сховатися під меблями.
• ✔️ Завмирання: собака може стати абсолютно нерухомою, сподіваючись уникнути виявлення.
• ✔️ Агресія (агресія страху): боязлива собака може гарчати, кидатися або кусатися, якщо відчуває загнане в кут або загрозу.

Ключова відмінність між страхом і підпорядкуванням полягає в наявності спроб втечі або захисної агресії у страшних собак. Вони активно намагаються уникнути уявної загрози, тоді як покірна собака намагається її заспокоїти.

🔍 Ключові відмінності та значення контексту

Хоча деякі способи поведінки збігаються, контекст має вирішальне значення для розрізнення підпорядкування та страху. Зверніть увагу на наступне:

• ✔️ Тригер: що спричиняє таку поведінку? Це уявна загроза (страх) чи уявна авторитетна фігура (підпорядкування)?
• ✔️ Мова тіла в цілому: подивіться на всю картинку. Чи є ознаки тремтіння, розширення зіниць або спроби втечі, які більше вказують на страх?
• ✔️ Анамнез собаки: чи є у собаки історія страху чи тривоги? Це може зробити їх більш схильними до страху.
• ✔️ Навколишнє середовище: середовище стресове чи незнайоме? Це може збільшити ймовірність як страху, так і підпорядкування.

Наприклад, собака, яка показує свій живіт знайомому господареві під час гри, швидше за все, демонструє грайливу покору. Однак собака, яка тремтить і намагається відповзти від незнайомця, демонструє живіт, швидше за все, виявляє страх.

🤝 Як правильно реагувати

Ваша реакція має бути адаптована до конкретних потреб собаки та ситуації.

Реагування на покірливу поведінку:

• ✔️ Уникайте перевантаження собаки: якщо собака подає знаки покірності, уникайте підходити до неї безпосередньо або робити різких рухів.
• ✔️ Говоріть спокійним і заспокійливим тоном: використовуйте ніжний голос, щоб допомогти собаці почуватися комфортніше.
• ✔️ Уникайте прямого зорового контакту: покірна собака може сприйняти прямий зоровий контакт як загрозу.
• ✔️ Забезпечте позитивне підкріплення: винагороджуйте собаку за спокійну та розслаблену поведінку.

Реагування на поведінку, що викликає страх:

• ✔️ Усуньте загрозу: якщо можливо, усуньте джерело страху собаки.
• ✔️ Створіть безпечне місце: забезпечте собаці безпечне місце, куди можна сховатися, наприклад ящик або тиху кімнату.
• ✔️ Уникайте примусової взаємодії: не змушуйте собаку взаємодіяти з джерелом її страху.
• ✔️ Використовуйте контркондиціонування та десенсибілізацію: поступово піддавайте собаку дії подразника, якого вона боїться, у безпечному та контрольованому середовищі, поєднуючи це з позитивним підкріпленням.
• ✔️ Зверніться до фахівця: якщо ваша собака відчуває сильний страх або тривогу, проконсультуйтеся з сертифікованим кінологом або ветеринаром-біхевіористом.

Дуже важливо ніколи не карати собаку за покірливу або боязливу поведінку. Покарання лише посилить їхню тривожність і може призвести до більш серйозних поведінкових проблем.

🛡️ Важливість соціалізації

Правильна соціалізація життєво важлива для запобігання страху та тривоги у собак. Позитивне та контрольоване піддавання цуценят різноманітним видам, звукам, людям та іншим тваринам може допомогти їм розвинутися у добре пристосованих дорослих особин.

Соціалізацію цуценя слід починати в ранньому віці, в ідеалі у віці від 3 до 16 тижнів. Однак соціалізація може тривати протягом усього життя собаки, хоча це може бути складніше зі старшими собаками, які вже розвинули страх або тривогу.